безлюдний берег здавався таким як колись дитинстві продовження до цього тексту

як часом бачив він у снах,в кучерявих верболозах,що подекуди припадали до води,купаючи в Пслі свої зелені чуби.А далі вигрівались піщані висипи,немов вибілені сонцем полотна,на яких подекуди виднілись підбіл і зелена рута.

Зелений острів.Так здавна люди звали мальовниче урочище в межиріччі Псла і Хортиці,омите з трьох боків голубою течією.Коли ж навесні вся ця оболонь заливалася ла повінню,тоді вона була схожа на своєрідне море ,в якому купалися дерева,неначе зелені вітрила шаланл.Усі довколишні луки залиті водою,і тільки в середині травня ріки увіходили в свої береги.Та й тоді,щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ.

Тихе чарівне місце.Трохи далі від псла над розплесканими озерцями й затоками росли  тополі осичина вільхи берези й дуби.де не де темною стіною здіймалися зарості вільшини а на ній плівся білястий хміль і розливав довкіл ніжні пахощі.

ідокоряв собі Береговець,що малював іноді казна-що,вигадував неіснуюче.Або ще й гірше :крутився в щоденній суєті суєт,марнував час...Іможе від того не знав радості й щастя творчості