чому я хочу стати дизайнером

Коли я була ще зовсiм маленькою дiвчинкою, то мала багато ляльок. Всiвони були рiзного розмiру й рiзного виду. Вони були такi рiднi менi,гарненькi, я ïх любила сильно. Але був у них один недолiк: всi вонимали лише по одному платтю. Деякi були одягненi в спiдницю й блузку, алетеж не мали одягу на змiну. Це мене засмучувало, i тому я вирiшиладопомогти ïм: власноручно створити для них щось новеньке. Моя маматодi пiдтримала мене й дала якихось клаптикiв тканини. Всi вони булирiзнобарвнi i яскравi. Дуже тодi вони менi сподобалися! Я iз заохоченнямузялася за роботу. Перше плаття, що я зробила, було не дуже гарним iвитонченим, але менi воно дуже сподобалося, тому що я сама йогопридумала, сама викроïла, сама змiтала й сама зшила на своïйдитячiй швейнiй машинцi. Так це й почалося. Я шила рiзнi види одягудля своïх ляльок: плаття, блузки, спiдницi, штани, i чим бiльше япридумувала й шила, тим бiльше це менi подобалося. До того ж, чим бiльшея працювала, тим краще в мене виходило: фасони були усе оригiнальнiше, iшити я вмiла вже набагато краще, нiж спочатку. Мама навчила мене рiзнимвидам шиття вручну, i тому я доповнювала машинне шиття ручниморнаментом. Якось у школi я побачила оголошення про курси шиття. Вонипроводилися прямо в нашiй школi, у кабiнетi працi. Я довiдалася увчительки, у якi днi й у котрiй годинi вони проводяться. Також язапитала, що ж менi знадобиться для занять. Вона вiдповiла, що менiпотрiбнi будуть мiлiметрова лiнiйка, сантиметр, бiльший зошит з полямизсередини, нитки, голки, папiр для викрiйок, i, саме головне —тканина. Разом з мамою ми купили все необхiдне… На заняттях мививчали склад рiзних тканин, учили знаходити напрямок ниток у тканинi,учителька показувала нам, як правильно наметувати вирiб, показуваларiзнi способи, як це можна зробити. Перше, що я пошила пiд ïïкерiвництвом, був фартучек. Я була дуже задоволена, тому що вiн вийшовсаме по менi, був приємного рожевого кольору й всi шви в меневийшли такi ровненькие! Удома я вирiшила небагато змiнити фасон цьогофартучка, менi було цiкаво самоï, без чиєïсь допомоги,зробити це. Я вже знала, що треба взяти за основу викрiйки, тому менiбуло неважко побудувати небагато не таку, як ми робили на заняттях. Задва вечори я пошила фартучек, але зовсiм iншого фасону. Я подарувалайого бабусi на день народження, вона була дуже задоволена й сказала, щов мене є дарування до цього. Менi було дуже приємно чутитакi слова. Потiм ми навчилися шити спiдницi, штани. I завжди вдома яробила щось несхоже на те, що ми проходили на курсах, i завжди менi цеприносило задоволення й радiсть. Зараз ми вчимося шити плаття, i це дужецiкаво для мене, хоча й складнiше, нiж пошити спiдницю. Мама вжедозволяє менi користуватися ïï швейною машинкою й цедуже добре, тому що я можу все робити будинку — вiд моделюванняфасону й викрiйки до самого шиття, i не треба вже спочатку вдомакроïти, а потiм строчити в школi. Коли я закiнчу школу, то хочубути дизайнером одягу, тому що це менi дуже подобається i явважаю, що зможу багато досягти в цiй областi.