як зацвітає верба навесні

Кожної весни верба пробуджується від сну, скидає сріблясті намистинки снігу і причаровує весняною вродою кожного спостережливого перехожого. Своїми пухнастими і ніжними  котиками вона тягнеться ближче до сонечка і вбирає в них теплий мед золотих промінчиків, а  коріннячком підбирається все ближче до води. Люди звеличують весняну красуню в піснях і віршах, а молодики виказують свої прояви кохання даруючи дівчаткам вербові букети. Посвячені на свята гілочки, люди весь рік зберігають в світлому куточку оселі, вважаючи їх за справжні оберегиⒶ. 

У березні розкриваються сріблясті сережки («котики») верби козячої, що являють собою тичинкові і маточкові суцвіття й містяться на різних рослинах. Тичинкові квітки мають по 2 тичинки, маточкові — 1 маточку з 2-роздільною приймочкою. Оцвітина у квіток верби редукована, а в кожній квітці її заміняють блискучі лусочки-нектарники. Тичинкові сережки дуже великі, жовті, мають густоволосисті приквіткові луски. Маточкові сережки дрібніші й менш опушені. Цвітіння відбувається до появи листків. Верба дає багато нектару і пилку. Плід — одногнізда коробочка, у якій міститься вкрита волосками насінина. Ці волоски сприяють розповсюдженню насіння вітром. Листки черешкові, чергові, округлі або еліптичні, до 12 см завдовжки; загострені, по краю нерівномірно-зубчасті; зверху голі, а знизу повстисті, сіруваті. Коли віють сильні вітри, листки повертаються до них нижнім боком, повсть захищає їх від надмірного випаровування вологи. Верба козяча — невисоке дерево (до 10 м заввишки), що росте майже по всій України, крім високогір’я Карпат.