Твір - роздум «Живемо не батьками, помремо не людьми»

    Якщо людина не усвідомлює себе і свою роль у житті, зокрема і батьківство, то чи усвідомить вона на предсмертону одрі, що вона зовсім  і не людське життя прожила, а лише прошлась пилинкою по бездоріжжю людських доль. Тихо і непомітно. Не залишаючи тепла і сліду після себе. Життя воно є справжнім тільки тоді коли живеш не тільки для себе, а й для інших - батьків, братів, сестер, друзів і - найголовніше - для своїх дітей. Коли залишаєш по собі слід, але не будинок і дерево біля нього, а щось більше - добро і любовⒶ.