Дібрати і записати кілька народних прикмет, у яких вживаються прислівники з різними ступенем вияву ознаку дії, наприклад: тепло-тепліше, холодно-холодніше.

Високо і швидко пливуть у небі хмари - на гарну погодуГрім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурюТак холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз биБагато снігу - багато хліба. Був уночі іній - вдень сніг не випаде. В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз. В холод кожен молод. Взимку сонце крізь плач сміється. Вітер добрий при стозі, а злий при морозі. Вітер у січні зі сходу несе добру погоду. Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю. Держись, Хома, іде зима! До завірюхи треба кожуха. Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно. Зима з снігами-літо з хлібами. Зима засніжена - літо дощове. Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє. Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув Зимою деньок, як комарів носок. Зимою добре, а літом ще краще. Кільця довкола місяця - на сніг. ледащо, а їсти нема що. Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи - Лютий воду відпускає, а березень підбирає. Місяць лютий гостро крутий. Місяць лютий спитає чи взутий, Мороз - аж іскри сипляться. Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде. Синиця пищить - зиму віщить. Січень не так січе, як у вуха пече. Сонце блищить, а мороз тріщить. Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би. Такий мороз, аж зорі скачуть. То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха. У місячні ночі сніг не тане. цілий день. Як зазиміє, то й жаба оніміє. Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.  Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем. Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане. Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.