На життєвому шляху ми набуваємо і друзів і ворогів. Часто можна почути: «Удаваний друг гірший за підступного ворога». Як маємо чинити, щоб, зустрічаючись у житті, з різними людьми, безпомилково визнанати, хто твій справжній друг, а хто лише зветься таким, а насправді байдужий до твоєї долі, а то й приховує свою ворожість?

 А ще можна додати: 

Людина, яка робить вигляд, що є Вашим другом, а насправді ставиться до Вас зовсім не так, як справжній товариш набагато гірша, ніж людина, яка показує справжнє ставлення до Вас, хоч воно й вороже, бо від ворога знаєш чого чекати, а які будуть дії такого "друга" ніколи не знаєш. Ви можете навіть не підозрювати, як поведеться ця людина, а вона може виявитися такою підступною і жорстокою, що ніхто й подумати не міг... Тож підозрілим друзям ніколи не можна повністю довіряти.

Знайди ще щось в неті, думаю, на цю тему там багато творів і об'єднай

    Краще мати однога справжнього друга, ніж десять удаваних. Подумаємо чому так склалось. Несправжній друг гірше лютішого ворога. Коли людина має від кого чекати підступності, то вона готова швидко зоорієнтуватися і дати опору. Інша справа, коли ти довіряеш людині, а в самий відповідальний момент вона зраджує тебе або - ще й гірше - перетворюється на головного супротивника. Постає тоді питання: як відрізнити справжніх друзів від удаваних? Відповідь легка: справжній друг першим протягне руку допомоги, порадить, підтримає, втішить, зрозуміє і вибачить, а всі інші у кращому випадку просто заплющуть очі, а в гіршому - відштовхнуть, висміють, зневажать. Ось, чому я вважаю, що удаваний друг ніколи не зможе стати опорою для людини, а на навіть  впаки, хоч і не відкрито, скоріш за все перетвориться на справжнього ворогаⒶ.