Аля грюкнула кімнатними дверима й притулила долоні до гарячих щік:-Ой,як соромно!Як негарно вийшло!Ще місяць тому вона надумала вишити рушничка для бабусі,до її дня народження.І нитки підібрала,і рушничок білий знайшла,і навіть перший хрестик зробила.А потім їй перехотілося вишивати.Вона відклала роботу й подумала що завтра дошиє,назавтра часу в неї не було а згодом вонай забула про вишивку.Їй здалось що рушничок давно уже стоїть вишитим.Настало день народження Бабусі,всі її красиво привітали а Аля подарувала подарунок,коли бабуся відкрила подарунок побачила рушничок з одним хрестиком і вона запитала:-Що це?-Це...це.. вишитий рушничок...-ледви вимовила АляА тато глянув на Аля й промовив-Ех ти!!!тоді Аля в тікла у свою кімнату-Ох,як це не красиво вийшло!подроху дівчинка заспокоїналя.І думала що її потім покличуть до столу,вона чекала-чекала та все марно!І раптом Аля сказала:-Тови такі???-Тобі я сплету вам цілісіньких сто хрестиків!!!-егеж цілих стоПершої миті Аля зраділа що хтось за нею прийшов но той голов був несхочий на маминий,татовий,дідусевий,бабусевий і на знайомих людей їйі вона запитала: -Хто тут??Та ні хто не відповів