Кирило намагався старанно вчити уроки. Йому подзвонив його друг Артемко, просто побазікати.— Алло. Друже, привіт, як справи?!) - радісно сказав Артем.— Не дуже. Дістали, якщо чесно, вже ці уроки! Але ж я хочу бути відмінником. Тепер я розумію, як важко Руслану... (він відмінник)— Хха, нема чого засмучуватися. Канікули ж скоро! — Еге, скоро, аж через тиждень. — Ну то й що? Ти довше чекав, потерпи. До речі, новий рік скоро. Ти вже придумав, який подарунок хочеш? Я ні.— Я теж ні. Хоча, я хочу гіроскутер, але, нажаль, він надто дорого коштує.— Ооо... Я теж хотів би собі такий подарунок. Може, все таки попросимо маму?— Я вже просив. Марно((— Я теж спробую попросити. — Ну попроси.— Якось потім, ми ж зараз розмовляємо. Ну добре, бувай, ти ж кажеш, що тобі уроки треба робити, не буду тобі заважати)).— Бувай!