Пж надо создать сказку про растения

Про липку і зажерливу бабу     Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже:     — Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.     — Добре,— каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс.     Приходе дід до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — липка каже людською мовою:     — Ой, не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану!— Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому.     Приходе додому та й розповідає про свою пригоду. А баба й каже:     — От який же ти дурень. Піди зараз до липки та попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находились з тобою?     — Та чи так, то й так,— каже дід. Надів шапку та й пішов. Приходе до липки та й каже:     — Липко, липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом.     — Добре,— каже липка,— іди додому.     Приходе він додому, а біля хати стоїть віз, і конячка біля його прив'язана.     — Бач, старий,— каже баба,— тепер і ми люди. От тільки хата наша от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату. Може, дасть.     Пішов дід до липки, попрохав і хату.     — Добре,— каже липка,— іди додому.     Приходе дід до двору і не пізнає. Замість старої хати стоїть нова, гарна хата. Радіють обоє, як діти.     — А що, старий, якби ти попрохав ще й худобу та птиці. Тоді, здається, вже й нічого нам не треба.     Пішов дід до липки, попросив худоби.