приказки з диеприкметником

а нах тогда писать

Не сквернословьте пожалуйста.Я написал ,чтоб вы знали.что я хотел вам помочь ,но не смог.Ибо я написал вам ,а не пролистал тупо ваш вопрос .

Дієприкметник відноситься до особливої форми дієслова та виражає ознаку предмета за дією або станом.Наприклад: зроблений (такий, що його зробили).Дієприкметник, моє властивість поєднувати ознаки таких частин мови, як дієслово і прикметник, отже поєднує в собі і граматичні особливості цих частин мови та відповідає на питання: «який?», «яка?», «яке?», «які?».Наприклад: намальований, омріяна, насичене, палаючі, створені.Слід зазначити, що як і у прикметника, дієприкметник в початковій формі має називний відмінок і стоїть в однині чоловічого роду. І якщо порівнювати прикметники з дієприкметниками, то першим властиво називати постійні ознаки предмета, а от дієприкметникам властиво виражати ознаки, які залежать від розвитку в часі.Отже, дієприкметник спроможний не тільки вказувати на ознаку, а й виражати дію або стан, пов'язаний з цією ознакою. Тому можна з впевненістю сказати, що дієприкметник являється не окремою частиною мови, а особливою формою дієслова.Як правило, найчастіше у реченнях дієприкметник може бути присудком або означенням.Наприклад: Блищала обледеніла ковзанка. На дворі кружляло опавши листя.Отже дієприкметник пов'язаний з прикметником такими ознаками:• По-перше, відповідає на такі ж саме питання: який? яка? яке? які?• По-друге, змінюється за родами, числами, відмінками;• По-третє, стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний;• Та має такі самі відмінкові закінчення.Дієприкметник пов'язаний з дієсловом за такими ознаками, як:• По-перше, це теперішній чи минулий час. Наприклад: схвильований, незабутній;• По-друге - це доконаний чи недоконаний вид. Наприклад: мальований, намальований;• По-третє – це залежність від нього іменника, займенника або прислівника.Наприклад: знесилений працею, зачарований тобою, прочитаний голосно.Також, слід запам’ятати, що дієприкметники можуть бути лише в теперішньому або минулому часі, а от майбутнього часу вони не мають. Наприклад: засинаючий (тепер. ч.), заснулий (мин. ч.).