Літо дбає-зима поїдаєСтихла пісня - тихо стало над степом.Роса блищить на сонці - чисте срібло Поглянув я на ягнята — не мої ягнята Зникає мова – зникає нація.Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.Закурілася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв; стрепенулися темні ліси;зраділа зелена трава і підняла листочки вгору.Всі женці стояли мовчки; в руках наче заклякли жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то на Миколу