Художній опис тварини

У мене вдома вже два роки живе сухопутна черепаха Люся. На сімейній раді ми вирішили, що не будемо її садити в акваріум або в якусь коробку, адже тварині, як і людині, потрібна свобода. Люся у нас дуже волелюбна черепаха. Вона повзає, де хоче і спить, коли захоче.

Коли Люся хоче їсти, вона виповзає на середину кухні, підводиться на передні лапи, витягає голову і крутить нею по сторонах. Якби вона вміла говорити, вона б сказала: «Люди, ви не бачите, я голодна!» Люся дуже любить капусту, яблука, моркву і сиру картоплю.

Одного разу вночі я вийшла на кухню попити, не включила світло і ледь не наступила на черепаху. Я дуже злякалася, навіть підстрибнула, а Люся проповзла мимо, не звернувши на мене жодної уваги.

Повзає Люся дуже швидко, зовсім не як черепаха. Якщо у неї є якась мета і вона до неї прагне, за нею не наздогнати. Іноді вона де-небудь ховається, і ми її всією сім’єю розшукуємо. У такі хвилини ми шкодуємо, що наша Люся не вміє вимовляти які-небудь звуки (наприклад, гавкати, нявкати або щось ще).

А навчила мене Люся доброти . Турботи про когось опруч себе . Допомоги тому,хто цього потребує. Навчила цінувати дружбу .Моя Люся дуже розумна і красива черепаха, і я її дуже люблю!

Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко. Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти. Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби запрошувало погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини. Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою. Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.