Пишу листа, бо зачекалася весниІ надто надокучили тумани,Бо як у каламуті сивиниМожна розгледіти “вжевесну”…Зовсім раноЩе виглядати трав яскравий пласт.Я захотіла написати все словамиМене ні простір не обмежує,Ні часЧекати весну –Від душі пишу і прямо.А під ногами… Все, ну, як завждиНам заважають дурні і дороги.Зими ще не розтанули сліди,Але мені є зараз не до того.Бо я виводжу кожну літеру-рядок,В передчутті дуже простого дива.У нас усіх є вроджений порок –Ми любимо, щоб все було красиво…Я теж.Не пожалкую теплих слів.Якщо це може у житті хоч щось змінити.Пишу листа, бо захотілося весни.Тієї, що змогла б усіх зігріти…