Твір шкільна родина на 10 речень

Якщо зранку дивитися на школу здалеку, то вона нагадує бджолиний вулик. Біля вхідних дверей, ніби біля вічка, товпляться діти, щоб вчасно потрапити до школи й не спізнитися на урок. Дзвенить дзвінок — теж як у вулику. Кожний займається своїм: учителі навчають, діти уважно слухають. Бджолина сім'я називається рій, а в кожному класі теж є своя родина, свій рій. Бо впродовж дванадцяти років учні одного класу будуть жити шкільним життям, як у родині. Звичайно, що й свої бешкетники є, як же без них. Та все ж основним залишається взаємна повага, бажання в тяжку хвилину підтримати товариша або порадіти його успіхам. Як і в звичайній родині, у нас є своя шкільна мама — наш класний керівник, вона відповідає за всі наші негаразди й пишається нашими успіхами. Крім того, вона завжди намагається пояснити нам, що ми тоді успішні, коли разом, коли відчуваємо плече один одного, тоді це справжня шкільна родина.

Щоденні уроки, веселі перерви, голосні дзвінки, чергування, зустрічі, злети, падіння, оцінки, закоханість, дружба, поспіх, канікули… Так проходить чудовий відрізок життя – дуже швидкоплинний та насичений, але дітям, мабуть, дійсно не варто помічати швидкості часу, лише іноді підводячи підсумки, коли знову відчиняються двері школи у День знань.Вже на порозі звичайного, здавалось, освітянського закладу починається шкільна родина. Тут в кожного є своє місце і за партою, і в колективі; є обов’язки та права; є бажання, мрії та їх втілення.Входячи до шкільного кабінету такими різними та несумісними, на перший погляд, учні досить швидко стають, наче одним організмом. Їх об’єднує взаємоповага, готовність допомогти у тяжку хвилину та розділити радість навпіл, і звичайно, шкільна мама – класний керівник. Вона може насварити бешкетника, порадіти успіхам чи владнати негаразди, вона обережно порадить і ніколи не пройде повз тебе, не помічаючи. Класний керівник навчає підставляти один одному плече і не бути байдужим, щоб не сталося.