Допоможить  написати   твір  про  зустріч  короткого  та  довгого  слова

Зустрілися у книжці два слова: Дороговказ і Мова.— Мово,— зневажливо проказав Дороговказ,— чи не могла б ти поступитися мені дорогою, бо я, ба­чиш, довгий, тож можу ненароком тебе зачепити. І, взагалі, старших треба поважати!— А я чомусь переконана, що всі слова рівні — довге ти чи коротке. Без жодного з нас не скласти ре­чення.— Е, не кажи, сестричко,— по-братньому глянув на Мову Дороговказ.— Я вміщую в собі аж двоє слів: Дорогу і Вказівку, а ти така маленька — що з тебе взяти?..— Нічого, що я маленька, зате в мене багато відо­мих родичів. Можливо, навіть більше, як у тебе.— Таке, Мово, кажеш — навіть слухати смішно. Помовчала б краще!— Ось ти, любий Дороговказе, ненароком уже й назвав одного з моїх родичів. А криється він у слові помовчала, корінь якого пішов од мене, Мови.— Так я тобі й повірив! Маєш мене за немовля?— Я так не вважаю, але добре знаю, що й слово немовля — мій близький родич.— З тобою, Мово, неможливо розмовляти, чіпля­єшся ледь не за кожне вимовлене слово.— Цього разу, Дороговказе, я схоплюся лише за двоє твоїх слів: розмовляти й вимовлене.— Гаразд, гаразд, краще промовчу, бо є така при­мовка: хто мовчить, той двох навчить.— До речі, братику, слова помовчу, примовка і мовчить — також з мого давнього роду.— Я бачу, Мово, ти не простеньке слово.Цікаво, коли ти народилася і чому тебе так назвали?— 0, це було так давно, що вже й люди забули, звідки я взялася. Кажуть, як слово я виникла ще тоді, коли люди тільки-но навчилися розмовляти, тобто видавати перші зрозумілі звуки: бурмотіти, мекати, або, як мовиться, молоти язиком. Я сама чо­мусь переконана, що моє ім'я бере початок від слова могти, бо хто з живих істот міг висловити свою дум­ку вголос, той оволодівав Мовою. А це могли робити лише люди. Хто розмовляв, немов людина.— Давай, Мово, складемо умову, я замовкну, а ти назвеш мені кілька імен своїх рідних. Домовилися?— Згода, ось вони: промовець, мовлення, безмов­ний, вимова, відмова, умовляти, змова, змовник, замовник, замовлення, розмова, передмова, промо­ва, розмовник, недомовка, обмова та багато інших.— Шановна Мово, прошу вибачити за те, що трохи погарячкував. Від почутого я навіть мову втра­тив... Ось бачиш, знову згадав тебе. А заодно й при­мовку: «Про таких, як ти, в народі кажуть: хоч маленьке, зате важливеньке».Ігор Січовик