- Привіт!- Привіт!- Чому, дивишся у вікно, що там такого цікавого?- Я просто дивлюся на осінню природу, дуже вже я люблю цю пору року.- Чим вона тобі так подобається?- Ну ось дивись. Бачиш, там стоїть береза? Як на мене, це дуже гарно, коли береза вдягається в жовто-золотаве листя, немов в гарну сукню, що вкриває її білий стовбур, немов білі ноги якоїсь панянки.- Це все, звісно, дуже гарно, а як же дощі? Калюжі?- І що в цьому поганого? В дитинстві мені завжди подобалось в гумових чоботах бігати в них за друзями, було весело. Зараз в цьому теж можна знайти багато чого гарного.- Наприклад?- Ну он дивися, вночі був дощ і он та велика калюжа ще й досі не висохла, а жовті листочки з дерев, немов балерини, кружляють в причудовому таночку та падають в калюжу, і тоді вже перетворюються на маленьки кораблики у великому океані.- Ну в тебе й порівняння, осінь, для мене, це пора, коли хочеться сумувати.- Мені теж хочеться сумувати осінню, але сум цей якийсь добрий, він гріє душу і дарує надію на те, що скоро прийде літо.Ну ось, тримай, якось дуже багато для діалогу получилося, але, сподіваюсь, допоможе)