- Оленко, ходімо на вулицю! Там зараз така дивовижа.- Та ну його. І що в цьому особливого?- Ти лише подивися, як красиво навкруги. На стомлену, змучену землю падають листочки, вкриваючи її різнокольоровим килимом. Немовби, якийсь сучасний розбишака-художник все розмалював.- Й що в цьому особливого? Зайди в Інтернет и дивися досхочу на картики.- Хіба зображення можуть зрівнятися з оригіналом? Ніщо не замінить тихого шурхоту під ногами і далеких голосів птахів!- Ов-ва, восени немає нічого хорошого. Відгуляло смарагдове літечко й кінець. Школа, дім і нуль відпочинку.- А гриби? Хібати ти не полюбляєш ласувати цими ласощами? А червонобокі яблука, солодкі грушки й виноград?- Ну, добре. Мені й справді подобається все смачненьке... Але це не відміняє всіх її інших недоліків! Дощ, багно й страждання в домівці.- Навіть тут є свої власні плюси. Ми обидві закохані в книжки та гарячий чай, тож чому б не присвятити таку погоду спілкуванню, нашим захопленням й розмовам? А дощ... Він має гарну звичку закінчуватися! Гайда, гуляти! Там настільки гарно й врочисто!- Й що мені з тобою робити? Гаразд. Вперед на пошуки пригод!