Скласти Казку про осінь

Якого розміру має буть казка? Якщо напишу від руки зійде? (потім відредактую)

Українська осінь — пані особлива. Думаєш, що лагідна, а не норовлива. Слухайте, діти, казочку. Була собі красуня Осінь. Одного разу приїхав до неї король Вересень свататися.— Чув я від людей, що немає гарнішої за тебе, що бажаєш — все зроблю.— Полюбляю я танцювати, для тебе танцюватиму, якщо все у золото перетворишь.Нелегке завдання, але спробував Вересень. І берези, і тополі позолотив, липи тощо. Але не все в його владі — стоять ялинки зеленими, як і були.— Що?! Я тільки на золоті танцюватиму! А якщо ти не зміг, то йди геть! Тільки но Вересень за поріг, вже інший кавалер стукає у двері. То король Жовтень завітав.— Чув я від людей, що немає гарнішої за тебе, що бажаєш — все зроблю.— Полюбляю я співати, для тебе заспіваю, якщо ти усіх ревунів та пискунів проженеш, заважають вони мені.Став Жовтень птахів лякати, звірей у барлоги та нори заганяти. Начебто тихо стало. Тут, як на гріх, синиця зацвірінькала, неполохлива пташка виявилася.— Що?! Я тільки у тиші співатиму! А якщо ти не зміг тишу забеспечити, то йди геть!Через деякий час король Листопад прознав про Осінь та вирішив спробувати щастя.— Чув я від людей, що немає гарнішої за тебе, що бажаєш — все зроблю.— Полюбляю я малювати, тобi свого портрета намалюю, якщо зробиш усе біліше крейди.А у Листопада сніга обмаль, де-не-де притрусить, ще й притупне чобіточком. Все у плямах і вийшло.— Що?! Я тільки на білому малюватиму! Йди геть!А Листопад обурівся, забрав свій сніг, ще й листя прихопив як відшкодування моральної шкоди.І ось залишилася Осінь як та стара біля розбитого корита. Лише голі вітки, вітер та холоднеча. Одне добре, що синиця незлоблива, не покинула дурепу, та ще й ґав та горобців із собою привела. Так і цвірінькає Осiнь з ними.