• Пітдвердіть або спростуйте основну думку твору:
    Сотникова йшла вузькою стежкою просто до цвинтаря, де росли старі липи. Недалеко від церкви сіла на лаву й довго так сиділа в глибокій задумі. Підвела голову й дивилась, як меткі ластівки кулею зривались з білого карнизу й летіли в синю імлу, веселі й гомінкі. І тільки зараз помітила, що не сама: біля кучерявої калини, просто на траві, сидів якийсь чоловік. Був підстрижений, мов судовий писар, у старій свиті, високих чоботях, мав засмагле худорляве обличчя. Біля нього лежала торба й осторонь довгий ціпок. Цей чоловік сидів без руху, тримаючи на колінах книжку. Але хоч і читав, усе ж час від часу кидав оком на сотникову, тоді дбайливо згорнув книжку, сховав до кишені й лагідно спитав:
    - Чому панна така засмучена?
    Голос був приємний, рухи поважні.
    Не думаючи довго, просто спитала:
    - Часом ви не вчитель тутешній, пан Сковорода?
    - Так, панно, тутешній дидаскал, - усміхнувся він. – Але правду сказати – я не тутешній.
    - Хіба ви не живете в Пушкарівці?
    - Де доведеться, там і живу. У добру годину живу в полі: маю тоді за дах оксамитове небо й зорі.
    Панна дивилась на нього широко відкритими очима.
    - Хіба хати немає вам, де переночувати?
    - Нащо ночувати в хаті, там тісно. Я ночую у Божому палаці, заколисує мене пташиний спів, а розбуджує свіжий вітерець.
    І він якось по-дитячому всміхнувся.
    - Казали люди, що ви всякі премудрості знаєте.
    - Люди накажуть, аби слухали. Моя мудрість – піщинка морська.
    - Усе ж хоч і піщинка, а мудрість, я й того не маю, а зараз так і зовсім без тямку.
    - Я питав панну, чому засмучена, - відрік згодом.
    - Коли панна мовчить, то я дотулю своє слово, бо бачу, панна з чуйним серцем, а коли так, то щиро дослухайся до того, що говорить воно, - не помилишся, серце не заведе.
    Він узяв торбу й підвівся.
    - Молоде серце не схибить, - додав він.
    Вона сиділа ще,та й намагалася усвідомити й запам`ятати кожне слово молодої людини , вчителя , до якого прислухалися усі люди в окрузі .

Ответы 1

  • Я гадаю, що основна думка твору: "Зустріч з приємним чоловіком" , адже там розповідається, як Сотникова сиділа на лавці, але не сама. Дивом, з нею поруч був чоловік. Потім вони розмовляли.... Чоловік був дуже ввічливим і приємним.Тому, це доказує основну думку.
  • Добавить свой ответ

Войти через Google

или

Забыли пароль?

У меня нет аккаунта, я хочу Зарегистрироваться

How much to ban the user?
1 hour 1 day 100 years