Помогите пож.Твір-опис у художньому стилі на тему"Світ краси природи у творчості Т.Шевченка.

Спочатку хочеться зазначити, що багато творів Тарас Шевченко присвятив описам рідної природи. Він був справжнім патріотом, а тому любив свою країну понад усе. І, звісно ж, не міг залишитися байдужим до її краси.У поезії «Над Дніпровою сагою» природа живе своїм власним життям. Вона ніби оживає перед поетовим оком, набуваючи людських рис. Читаючи цей вірш, я ніби бачу бурхливий Дніпро, який біжить у далечінь, а по його берегах розкинули віти пишні дерева:Над Дніпровою сагою,Стоїть явор меж лозою,Меж лозою з ялиною,З червоною калиною.Старий явір поет порівнює із козаком, що у самоті й посивів:Стоїть старий, похилився.Мов козак той зажурився.Що без долі, без родини,Та без вірної дружини…Інші ж дерева, навпаки, порівнюються із молодими дівчатками, у яких ще попереду ціле життя, а тому вони безжурні й сміхотливі, співають пісень й не думають ні про що погане:А калина з ялиноюТа гнучкою лозиною,Мов дівчаточка, із гаюВиходжаючи, співають…Мені здається, що поет дуже влучно порівняв шелест листя із співом. Саме таке порівняння підсилює враження, ніби природа справді оживає. Узагалі, настрій цієї поезії досить веселий та бадьорий. Природа, яка в ньому змальована, ніби розцвітає яскравими барвами в кожному рядку.Зовсім інше враження справляє уривок з поеми «Княжна» — «Зоре моя вечірняя». Увесь вірш нагадує ліричну пісню або колискову. Природа, яка постає перед очима читача, набуває якихось казкових, чарівних рис. Кожний рядок ніби віщує щось недобре. Це враження підсилюється образами нехрещених дітей та вовкулаки, а також криками сичів:А на вітах гойдаютьсяНехрещені діти.Яку полі на могиліВовкулак ночує,А сич в лісі та на стрісіНедолю віщує…Природа у вірші ніби відпочиває від денної суєти: сонечко сідає за гори, дерева розпускають віти на води Дніпра, лише сон-трава розпускається вночі й цвіте чарівливим цвітом:Як широка сокоринаВіти розпустила…А над самою водоюВерба похилилась;Аж по воді розіслалаЗеленії віти…Тарас Шевченко досить оригінально відобразив красу рідної природи-неньки у своїх поезіях. Складається враження, що природа справді оживає. Я вважаю Тараса Шевченка справжнім митцем рідного слова. Кароче шось там вибири! =)