- Добридень, Олено МиколаЇвно!- О, привіт, любий. Проходь. Сідай. Як ти? Як закінчив навчання?- Я закінчив з Червоним дипломом. Було дуже важко. Дуже великі розміри робіт, вимагали майже неможливого!- Чого ж хотіли?- Так як я гарно вчився, так мене відправляли на олімпіади, змушували робити МАН з різних предметів, брати участь у Грінвічу з англійської мови, у різних конкурсах та змаганнях. І це все крім того, що я мав здавати заліки і контрольні роботи вчасно. Навіть не мав ніяких прівілегій.- Ну, а ти як думав, Сергію? Звичайно, усе було важко. Ти в нас хлопчик розумний і в школі був. Тож все одно отримав своє?-Так, що є, то є. Недарма ви мною пишалися.-Так я і зараз тобою пишаюсь, з твоїм розумом і знаннями хоч Нобелівську преміію отримуй!- Та що ви таке кажете, Олено Миколаївно! Ви як? Що в школі цікавого було за ці роки? Щось кардинально змінилося?- На жаль, Юлія Степанівна 2 роки тому померла...-О, як прикро. А я й не знав.. Хоч би на похорон прийшов би.. Така гарна вчителька була.-Так, чудова людина. Ірина Степанівна народила. Двійню!-Яка неймовірна подія! Треба обов'язково зайти її привітати.-Та вспієш ще. Ти мені скажи ось-що : сам-то нащадків ще не маєш?-Все у планах, Олено Миколаївно. Дружина вагітна.-Так ти вже й одружений?! Чому ж на весілля не запросив?-Та ми не влаштовували пишного свята. В колі родині.-Вітаю тебе. Щастя вам і вашому немовляті.-Щиро дякую. Вибачте, мені треба йти. Дружину до лікаря везти.- Ну, бувай, Сергію, приходь у гості, рада була тебе бачити.-Взаємно. Бувайте!