1. Баштанник дід Салимон колись сказав, що, якби Фарадейовичу «дать рублів сто на запчастини, він би сам збудував яку-небудь міжпланетну станцію».2. Він високий, худий, кощавий і весь якийсь аж світиться – волосся світле, брови світлі, вії світлі, – не зрозумієш, чи то він такий блондин, чи то сивий (років йому під сімдесят), а от очі голубі-голубі, аж сині.3. Років п’ятдесят тому у громадянську він воював тут, познайомився з бабою Оксаною (вона тоді молода була) і зачепився на все життя.4. Так ото ж вискочив я до схід сонця з хати – на хвилиночку в бур'яни. Ще тільки сіріти почало. Сонний, як муха, вискочив. Процентів на дев'яносто ще спав. Тільки одне око ледь розтулив, щоб не перечепитися. Став у бур'янах і те одне око заплющив – сплю. І вразчую голоси – за парканом у Книшів. Приглушені, змовницькі. Сон зразу –як рукою...5. Ви не були на нашому баштані? О-о! Тоді ви нічого не знаєте Такого баштана нема ніде. Точно! Кінця-краю не видно. Од обрію до обрію. І кавунів – тисячі, мільйони... І всі смугасті. Як тигри. Тисячі, мільйони тигрів. Я живих бачив у цирку.