-Привіт,бабусю! Я рада тебе бачити.-Привіт! Я теж за тобою скучила. -Можеш мені розказати про своє дитинство?-Не дуже люблю пригадувати ті часи. Це було просто жахливо. Війна... Постійна боротьба за виживання.-Чим же ви харчувалися?-Різною травою, шукали в землі кістки та варили з них суп, крупа у нас в хаті була дуже рідко.-Я співчуваю тобі, бо не розумію свого життя без ковбаси,сиру, майонезу.-Нам залишалося тільки мріяти про такі делікатеси. -А як ви ходили до школи?-Я вже погано пам`ятаю, але здається закінчила лише 4 класи. Потім школу зруйнували, а в нас не було змоги туди ходити, бо батькам була потрібна моя допомога. Поки вони поралися в полі, я доглядала за молодшими.-І скільки вас було в родині?-О, нас було дуже багато. Четверо братів та п`ятеро сестер. Ми не всі були рідними. Справа в тому, що багато людей помирало, та щоб діти не були на самоті ми забирали їх до себе. -Дякую тобі за цікаву розповідь.