-Привіт,Тарасе!Як в тебе справи?-Здоров,Ганну!В мене усе добре,а у тебе?Я не гадав що зможу зустріти тебе у шкільній бібліотеці,що ти тут робиш?-В мене усе було б добри,якби мої батьки не вимкнули б інтернет.Ось тепер і маю я ходити по бібліотекам,щоб читати твори із зарубіжної літератури...-Чого ж ти мовчала?я вже усі твори прочитав ще в літку,я тобі можу позичити пару книжок.-Красно дякую,Тарасику.А взагалі, як твоє життя?змінилося після переходу до нової школи?-Так ,звісно.В мене з’явилося багато нових друзів.А у тебе як?-Я помітила,адже до нас ти тепер зовсім не заходиш.Я ,як завжди...сумую по тобі адже ти був мій єдиний друг,а ті дівки завжди цапаются між собою.-Не сумуй,Ганнуся ,я обіцяю заходити як тільки буде змога.Вибач,але мені вже час іти.Бувай!-Буду чекати на тебе,бувай!