"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства. У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.-Доню,час лягати спати!-промовила я-Мамо,я не хочу-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.-Добре,мамо.До браніч.-До браніч,сонечко. Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.