дідусь сидів на лавці і про шось думав.-Дідусю, про що ти думаєш?-спитав радісний онукДідусь лагідно поглянув на малого:- Да ось думаю який ти у мене чудовий!- А мені бабуся сказала.що ти сам будинок збудував оцей!- тикнув пальцем хлопчина на старенький будиночок .-Та-ак.-поважно відповів дід.- Сам збудував.- Але навіщо? Це ж ,напевно ,так тяжко.- задумався онук-Так ,тяжко,але тепер ти можеш гратися тут скільки захочеш! А коли мене не буде,милий мій,будеш тут жити.- Коли я буду велики,то куплю собі дім,великий такий!-хахахаха- засміявся дідусь.-Запам*ятай лише одне,шоб ти на світі не робив,де б не жив, завжди роби людям добро. Не залишай світ без свого сліду.-дідусь посміхнувся і зайшов у дім.Хлопчик засунув руку у кишеню,де лежала цукерка,і міцно тримаючи її підбіг до сусіднього двору.- доброго дня! - крикнув він на все подвір*я.-І тобі доброго!-відповіла сусідська дівчинка.Хлопчина миття дав їй у руку цукерку і нічого не сказавши побіг родісно посміхаючись.-