-привіт! як справи?-привіт, все добре, а в тебе? що нового?-чудово! нещодавно прочитав книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". -о, я теж її закінчив читати кілька днів тому. як тобі? сподобалася?-так, звісно! а тобі?-а мені не дуже.-чому? там же так цікаво розповідається про пригоди хлопців?-та ні. занадто все вигадано, не по-справжньому якось.-хіба? -ну ось, наприклад, як можна заблукати у кукурудзі?-ще й як можна! ми ж з тобою минулого літа заблукали на кукурудзяному полі! забувся вже?-справді! як я міг таке забути?! дякую, що нагадав-тобі ще досі книга "здається занадто несправжньою"?-та вже ні. я бачу, що все може трапитися у житті.-отак-то!-тепер гадаю, що ця книга - найсправжніша і найщиріша з усіх раніше мною прочитаних.-отже, тобі вже подобаються " Тореадори"?-звісно!-ну добре тоді, до зустрічі.-бувай!