скласти розповідь як приходить на стіл хліб

Ледь-ледь збиралося на досвіт і мати вмившись зодягали чисту сорочку, підв'язувались вишитим фартухом і вилазили на лежанку. Крізь просоння чув їх лагідну приповіту, ось і зійшов святець, аж віко підпер. Невдовзі досвяткове помешкання освітлювалось живими зайчиками.Піч гоготіла, коли полум' я лизало своїм язиком челюсті. Доки варилося снідання мати містила тісто. Неньчинні обіруччя раз по раз занурювались в діжу от чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалось, крутішало. Коли воно ставало в' язким як гума, і вже важко було працювати руками, мати припиняли роботу.-Вставайте, хлопці. - наказувала нам. - Поїсте і розходьтесь, бо буду хліб вимішувати.Поснідавши, тато йшов на роботу, а я біг у кінець городу, щоб зірвати капустяних листків. На ліжкові уже лежав рушник. Мати була вся в роботі. Легкими рухами її руки витягувати опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й перекидували з однієї долоні в другу, формували наче Фоми сонця хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник, та так вправно, що я не встигав надивитись. Доки мені мати викочували найменшу паляничку, я біг за лопатою і приставляв її до печі, розіславши капустяний листок поверх ясиневого язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хліб ну.Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши, декілька проштриків виделкою мати шугнули лопату з хлібиною, а потім другу, третю до печі.А поки я бігав по дворі, мати виставила холонути усі хлібини, і я не міг нанюхатись цього запаху, запаху теплого хліба.