Лист маме надо срочно пж люди

Здраствуй, мама! Пишу тобi цей лист, тому що вчора пiсля сварки з тобою

не змогла пiдiйти до тебе , а ти ввечерi великодушно не стала мене

лаяти, дала менi можливiсть побыть однiєï, розiбратися у

своïх почуттях i в думках. Моє серце буквально розривалося

вiд почуттiв, що нахлинули, провини, жалостi, любовi, а слова вимовити

нелегко.

Сьогоднi я вирiшила написати цей лист, тому що менi легше буде

розповiсти тобi про своï почуття. Мама, я знаю, як тобi з нами

iнодi буває важко, але ми всi п'ятеро тебе дуже любимо. Мама, ти в

мене схожа на казку, добру, чарiвну

Особливо гостро я це стала вiдчувати ранньоï восени, коли дерева

одяглися в ажурний туман, коли днi ще такi теплi, а вечора вже такi

мерзлякуватi. I чим далi, тим бiльше — з кожною миттю, з кожним

новим листочком, торкнутим багряно — жовтим сяйвом Ти ввiйшла до

нас у кiмнату й сказала, щоб ми з Катею одягли молодших дiтей i вийшли у

двiр. Ти повела нас у маленький скверик бiля станичного ДК, ми присiли

на крамничку, i казка почалася сама. Це була чудова iсторiя про

листопад, про тепле сонце, про останнiй шепiт листя. Я не пам'ятаю, про

що ти говорила, але , мама, ти була казкою. Почувши цю чарiвну iсторiю,

я вже не можу зупинитися — менi захочеться нових таємниць,

легенд, колдовских балад

И ти нам розповiдала ïх за допомогою дощу, низьких щiльних хмар,

першого снiгу. Це ти вчиш нас бачити не просто листопад, калюжi, iнiй,

перший лiд пiд ногами, а почувати красу навколишнього свiту

Для того, щоб повiрити в осiннi казки , стати частиною цих легенд,

вiдчути ïх, насолодитися ними, треба , щоб у вас у будинку жила

своя казка. Нехай час iде своєю чергою, нехай помiняють один

одного днi, даруючи нам новi вiдчуття, новi образи, але якщо у вашiм

будинку живе Казка, то ви сама щаслива людина на свiтлi

Прости мене, Казка, я тебе дуже люблю. Твоя дочка, твоя маленька

дiвчинка, що потрапила з тобою в Краïну Чудес, де ти твориш, мама,

теперiшнi чудеса