Уставте дефіси, розставляючи пропущені розділові знаки.


1. Рак пустельник сидів у черепашці, не вилазя­чи, аж поки йому не стало тісно. Він уже виріс із своєї хатинки закрученої черепашки (В. Іваненко).


2. А моя пам’ять той нерозлучний секретар мій вже записує і сю без­владність тіла серед цвіту яблуні і гру світла ... і мій див­ний настрій (М. Коцюбинський).


3. Лікарі й сестри жалібниці в білих халатах метушилися й перегукувалися

(Ю. Смолич).


4. За якийсь місяць вона [фортуна] принесла на своїх крилах її першого сина Остапа георгіївського кавалера чотирьох хрестів. <…> Тоді ще раз нібито зжалилась над нею фортуна і принесла їй на своїх крилах другого сина Андрія (М. Хвильовий).


5. Над голо­вами козаків, заступивши їм світ вечірнього сонця, піднімалися височенні скелі шиї і голови острова почва­ри (А.Кащенко).


6. На подвір’ї я побачив самого лісника чорно­бородого похмурого красуня його дочку теж сувору красу­ню дівку і його другу жінку кирпатеньку живу молодичку з веселими розумними очима (С. Васильченко).


7. Доньки Ярослава Мудрого Єлизавета й Анастасія 1047 року стали королева­ми Норвегії та Угорщини. 1086 року першу жіночу школу в Європі – при Київському Андріївському монастирі – заснувала Анна онука Ярослава Мудрого (журнал).


8. При­йшли й музики із села: Іванушка скрипаль, у якого верхня щелепа видавалася вперед, а нижня трохи запала ... ; Шурко баяніст і завклубом білочубий сором’язливий хло­пець, який зимовими вечорами, коли в клубі не було нікого, сидів у порожньому фойє і складав свою музику ... ; Василь Кривобік сопілкар і конюх у лікарні, що привіз із війни один-єдиний трофей фабричну сопілку добрячої робо­ти; четвертим музикою був Мишко Мушник бубніст і кол­госпний шофер (Г. Тютюнник).

А тут не треба тире: "Доньки Ярослава Мудрого — Єлизавета й Анастасія — 1047 року стали королева­ми Норвегії та Угорщини."?

Вибачте. Треба. Виправила.

Рак-пустельник сидів у черепашці, не вилазя­чи, аж поки йому не стало тісно. Він уже виріс із своєї хатинки — закрученої черепашки.  А моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і сю без­владність тіла серед цвіту яблуні, і гру світла, і мій див­ний настрій.  Лікарі й сестри-жалібниці в білих халатах метушилися й перегукувалися.  За якийсь місяць вона принесла на своїх крилах її першого сина Остапа, георгіївського кавалера чотирьох хрестів. Тоді ще раз нібито зжалилась над нею фортуна і принесла їй на своїх крилах другого сина — Андрія.  Над голо­вами козаків, заступивши їм світ вечірнього сонця, піднімалися височенні скелі-шиї і голови острова-почва­ри.  На подвір’ї я побачив самого лісника — чорно­бородого похмурого красуня, його дочку, теж сувору красу­ню-дівку, і його другу жінку — кирпатеньку живу молодичку з веселими розумними очима. Доньки Ярослава Мудрого — Єлизавета й Анастасія — 1047 року стали королева­ми Норвегії та Угорщини. 1086 року першу жіночу школу в Європі – при Київському Андріївському монастирі – заснувала Анна, онука Ярослава Мудрого. При­йшли й музики із села: Іванушка-скрипаль, у якого верхня щелепа видавалася вперед, а нижня трохи запала; Шурко — баяніст і завклубом, білочубий сором’язливий хло­пець, який зимовими вечорами, коли в клубі не було нікого, сидів у порожньому фойє і складав свою музику; Василь Кривобік — сопілкар і конюх у лікарні, що привіз із війни один-єдиний трофей — фабричну сопілку добрячої робо­ти; четвертим музикою був Мишко Мушник — бубніст і кол­госпний шофер.