Перебудуйт е складносурядні і складнопідрядні ре-
чення у безсполучникові. Поставт е розділові знаки

1. До щ пройшо в — і Киї в зелені є (Рил.). 2. Ідут ь полки , і
світли й мар ш гримить , І зв е бійців до дальньог о походу ( Баж.) .
3. Навкруг и мен е колоситьс я пшениц я і ма к червоні є (М. Вовч.).
4. Літа к злеті в з катапульти , і в першу мит ь колес а його майж е
черкнулис я об асфаль т (Соб.). 5. Біл я став у тремтит ь поріділе
золот о верб , а між ними дівочими стрічками ворушитьс я про-
синь , і по ній снуєтьс я легеньк е осіннє павутинн я (Стельм.).
6. Бачу , як ти виходиш з своє ї гірської оселі й дивишс я вни з
(Гонч.). 7. Йдемо до машини , і тільки тепе р я помічаю, що небо
в же зовсім чисте , хма р немає , і сонце , піднявшис ь ген-ген, по-
чина є припікат и (Гонч.). 8. Ні, любий , я тобі не дорікаю, а тіль-
к и смутно , що н е може ш т и своїм життя м д о себ е дорівнятис ь
(Л. Укр.). 9. Треб а боротис я з безконфліктністю та банальним
лакування м життя , ал е н е треб а боятис ь показ у гармонійни х
благородни х почуттів , бо в ни х — крас а людин и (Гонч.).

1 .Дощ пройшов - Київ зеленіє.

2. Ідуть полки , світлий марш гримить : зве бійців до дальнього походу.

3. Навкруги мене колоситься пшениця , мак червоніє.

4. Літак злетів з катапульти : в першу ж мить колеса його майже черкнулися об асфальт.

5. Біля ставу тремтить поріділе золото верб : між ними дівочими стрічками ворушиться просинь , по ній снується легеньке осіннє павутиння.

6. Бачу : ти виходиш зі своєї гірської оселі , дивишся вниз.

7. Йдемо до машини , тільки тепер я розумію : небо вже зовсім чисте , хмар немає , сонце, піднявшись ген-ген , починає припікати.

8. Ні , любий , я тобі не дорікаю , тільки смутно : не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись.

9. Не треба боятись показу гармонійних  

благородних почуттів - треба боротися з безконфліктністю та банальним  

лакуванням життя.

Начебто так)