Написати твір на тему: Пряма й непряма мова. Допоможіть будь ласка.

Під час спілкування часто виникає необхідність передати чиєсь мовлення. Іноді

важливо передати не лише зміст, а й саму форму та інтонацію. Існує дві форми

передавання чужого мовлення: пряма і непряма мова.

Прямою мовою називається чуже мовлення, передане дослівно, з повним збе­

реженням змісту, форми та інтонації. Наприклад: «Здоров, Еоле, пане-свату! Ой, як ся

маєш, як живеш? — Сказала, як ввійшла у хату, Юнона: — Чи гостей не ждеш?»

(І. Котляревський).

Пряма мова звичайно супроводжується словами автора, які вказують, кому вона

належить. Наприклад: А тільки, було, зачує дзвін, то вже ні заграється, ні

засидиться дома і каже: «Мамо! піду до церкви, бач, дзвонять; грішно не йти; тату,

дай шажок на свічечку, а другий старцю Божому подати» (Г. Квітка-Основ’яненко);

«А я знаю, як тебе звати», — довірливо каже дівчина і двома пальцями перебирає

скляне з краплинами сонця намистечко (М. Стельмах).

Чуже мовлення, передане не дослівно, без збереження форми та інтонації, а тільки

із збереженням змісту, називається непрямою мовою. Наприклад, у реченні чужі

слова передано прямою мовою: Чи хто всміхнеться (не часто всміхалися!) —

панночка біжить до старої: «Бабуню, мене не шанують!» (Марко Вовчок). Пере­

будуємо речення: Чи хто всміхнеться (не часто всміхалися!) — панночка біжить до

старої і тут же скаржиться, що її не шанують. Це приклад непрямої мови.

У непрямій мові змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від

імені якої передається чужа мова.

Вигуки, повторення, іноді — вставні слова й частки — опускаються.

Слова автора при прямій мові є синтаксичним центром, що організовує конст­

рукцію з чужим мовленням. Вони є засобом уведення в розповідь чужого мовлення.

480 Пряма мова разом із словами автора — особливий тип синтаксичної будови, близький

до складного безсполучникового речення з різнотипними частинами, але пряма мова і

слова автора разом не становлять одного речення. Вони завжди виступають як окремі

речення. Зв’язки ж прямої мови зі словами автора на письмі регламентуються спе­

ціальними пунктуаційними правилами, а в усному мовленні — інтонацією.

Досить часто у художній літературі письменники використовують невласне пряму

мову як особливий стилістичний прийом, за допомогою якого розкриваються внут­

рішні почуття героїв, їхні думки, переживання тощо. Це так звана внутрішня мова, яку

передає автор твору, ніби перевтілюючись у самого персонажа.