100 балов, Допоможить будь ласка1. Доберіть заголовок.2. Складіть складний план.3. Напишіть СТИСЛИЙ переказ тексту.Текст ниже Був туманний ранок, над будинками висіла сіро-коричнева пелена. Мій компананьйон перебував у найкращому гуморі, без угаву говорив про кремонські скрипки й різницю між скрипками. Страдіварі й Аматі. Я мовчав, бо похмура погода й сумна справа неабияк мене пригнічували.-- Ви наче й не дуже думаєте про роботу, яку взяли на себе, - не витримав я.- Я ще не маю фактів, - відповів він. -- А теоретизувати, не знаючи всіх обставин справи, величезна помилка. Це впливає на безпомилковість висновків.-- Скоро Ви матимете факти, -- мовив я. -- Ось Брікстон-роуд, а це, той будинок.-- Правильно. Стій, кучере, стій!Ми недоїхали до будинку ярдів сто, але за наполяганням Хомса решту шляху пройшли пішки.Будинок номер З по Лорістон-гардене мав лиховісний і загрозливий вигляд. Це був один із чотирьох будинків, що стояли поряд, трохи відступивши проїжджої частини вулиці; у двох із хтось жив, ще два стояли порожніми. Останні світили трьома рядами сумних і понурих вікон, але за шибками, наче більма, де-не-де виднілися оголошення: «Здамо в найми», Маленькі палісадники із чахлою рослинністю відокремлювали ці будинки від вулиці; кожний із них перетинала вузька, жовтуватого кольору доріжка. Уночі пройшов дощ, і все було мокре. Палісадник перед будинком номер З було обгороджено цегляним муром із дерев'яним парканчиком зверху; біля муру стояв дебелий констебль, оточений невеличким гуртом гаволовів, які витягували шиї та напружували очі в марній надії хоч мигцем побачити, що саме відбувається в палісаднику.Мені здавалося, що Шерлок Хомс негайно побіжить у будинок і порине у вивчення таємничої події. Та такого в його намірах і близько не було, З безтурботним виглядом він неквапливо прогулявся туди й назад по бруківці, байдужим поглядом ковзаючи по небу, по землі, по будинках навпроти й по дерев'яному парканчику. Повільно пройшовши до будинку доріжкою, він пильно дивився на землю. Двічі зупинявся, й один раз я побачив, як він усміхнувся й задоволено щось вигукнув. На мокрі доріжці було чимало слідів, але полісмени багато по ній попоходили, і я не уявляв собі, як може мій компаньйон сподіватися щось на ній прочитати. Проте я вже мав докази його дивовижної спостережливості й був переконаний, що він побачить багатотакого, що сховано від мене за сімома печатками. Біля дверей будинку нас зустрів високий на зріст із блідим обличчям і волоссям кольору соломи чоловік; кинувшись нам назустріч, він гаряче потиснув руку Холмсові.-- Як добре, що ви прийшли, -- сказав він, -- я залишив усе так, як було, ніхто нічого не чіпав.

Ответ:

Ого я б поміг але сам обично списую