Диктант З чистого прозірного виду схожого на сполоскане водою голубувате скло пливуть м(И/Е)рехтливі майже не//видимі струмені серпанку огортають заспокійливою лагодою щетинисту зелень жита і льону стікають нивами в долини. Цю гойдливу повінь стримує тільки темно/зелена загата лісу перед якою стишений потік світла подрібнюється на краплі збурюється в німому танці. А стежка о/біч дороги як галузина в/ється до села закарбованого на/завжди в пам/яті . Коли оцей покручений часом путівець виринає в батьківському подвір/ї серце наповнюється щемливо/тривожними нотками радості. Очима знаходжу одно/ногого журавля який ніколи не покидав обійстя. ВІн перший пригощає холодною іскристо/прозорою водою яка вливається в мої жили як кров. Я підійшов до криниці відкинув половину дощатої накривки і глянув у/низ. Із не//порушеної часом дзеркальної гладіні на мене дивилися знайомі з дитинства очі. Не/стерпно захотілося пити. Та боя(З//С)ко було опускати відро щоб не/злякати цей погляд щоб не/злякати рівне дихання підводних джерел мов пульсува(Н/НН)я своєї юної крові.

Объяснение:

Диктант треба переписати в зошит, його не треба писати сюди.