переказ Катерини Білокур ​

Хату, де жила Катерина Білокур, я знайшов швидко. Я просто спитав у босоногих дівчаток, де вона живе, і діти показали на гарну українську хату.

Я підійшов до будинку і зупинився. Назустріч мені вийшла жінка в темній хустці і гостинно запросила мене до хати.

У хаті було затишно. На стінах висіли ікони та портрет Тараса Шевченка, з його рами якого звисав рушник, схожий на крила великого метелика. Старі статуетки виблискували тьмяною позолотою на полицях.

У кутку була велика піч, підведена червоною глиною. Піч нібито панувала в хаті, вона була схожа на ошатну молодицю в білій вишиванці.

В хаті було два невеличких вікна. Меблів було небагато: стіл та лава поряд. А ще ослонь, де лежали саморобні пензлики та тюбики з фарбами. Палітрою був простий шматок скла.

На стінах кімнати висіли картини, і я замилувався ними. Намальовані квіти жили на полотнах народної художниці  яскравою красою. Тут, у цій кімнаті, де не було навіть звичайного мольберта, вона творила.

 Я був зачарований і здивований тім, як живе ця скромн, але така талановита та наполеглива жінка.