100Б! Зв’язне мовлення. Контрольний письмовий вибірковий переказ тексту художнього стилю на основі декількох джерел Треба Прочитати тексти. Дослідити, чи одній темі вони присвячені. Визначити основну думку та стильову належність. Підготувати вибірковий переказ текстів художнього стилю (на основі кількох джерел) на тему «Твій родовід», об'єднавши важливу інформацію з чотирьох текстів в одне цілісне повідомлення. 4 тексты: Текст № 1 Дід — це жива мудрість, неписана історія нашого народу. На своїх зігнутих плечах несуть діди стільки краси й ніжності, що може позаздрити їм будь-хто. І коли в автобусі я бачу сідоглавого предка мого з в’язанкою бубликів, я чомусь думаю: зараз прийде в хату, добуде свій нехитрий гостинець і скаже своєму Іванкові: «А глянь, що я приніс від зайця...» Він посадить своє чорняве чи біляве онучатко, і воно, роззявивши ротика, слухатиме його простодушні оповіді, у яких переплететься дійсність і фантазія. І колись обов’язково прокинеться в його душі дідова краса, і живитиме його дідова мудрість та дідова мова Текст № 2 Досвід, отриманий у спадок від своїх бабусь, залишається золотим набутком на все життя. Ще змалечку ці мудрі вчителі виховували в дітей любов до рукоділля, господарських навичок. Споконвіку в нашого народу це було традицією, сталим неписаним законом. Часто бабусі є творцями легенд, казок, прислів’їв та приповідок. «Тисячі речей, — писав Іван Франко, — у житті забудете, а тих хвилин, коли вам люба мама чи бабуся оповідали байки, не забудете до смерті». Один із сучасних народознавців писав, що після проспіваної пісні, розказаного оповідання чи казки виконавці уточнювали: «То мене бабуся навчили». Те саме стосується й найрізноманітніших видів виробничих занять, і художніх промислів. Від бабці навчилась онучка прясти й ткати, плести, шити та вишивати, садити й вирощувати квіти, білити хату, працювати в городі, виховувати немовлят. Часто бабуся заміняла неньку й батька, особливо в повоєнні роки, коли чимало дітей залишилося без рідних Текст № 3 Кожна людина й кожний народ мають свої святині. До цих святощів зараховуємо й пошану до матері. Вона дала нам життя, виростила та виховала. Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе її життя із серця б’є великим невичерпним джерелом безкорислива любов до своїх дітей. Усе її життя — це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провини. Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мама — це те слово, яке найчастіше повторює людина у хвилини страждання й горя. Поняття про щастя, добро й ласку нерозривно пов’язані в нас з образом найдорожчої людини — Матері. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. Вона з нами завжди, із тієї миті, коли ми починаємо усвідомлювати себе. Слово «матір» є символом усіх людських цінностей. Не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері. Благословенна ж будь, Українська мати, усюди й завжди! Текст № 4 У постаті батька народ оспівав вірного захисника. Довгі й виснажливі війни за свободу та незалежність рідної землі, свого народу вимагали постійної відсутності. А повернувшись, чоловіки мали обробляти ниви, чумакувати, ходити в найми. Отже, у традиційному уявленні батько уособлював насамперед захисника, годувальника. Одначе батьків приклад, батькове слово, наказ були законом, нормою виховання. Не випадково казали: «Не навчив батько, не навчить і дядько». Ці давні традиції перейшли й на пізніші часи. Якщо мати за своєю природою є втіленням ласки, ніжності, доброти, то з батьком значно вимогливіші, практичніші асоціації. Це відбилося й у прислів’ях: «Батькова лайка дужча за материну бійку»; «Батько не мати, не поцілує і не приголубить»; «З батьком суд коротенький». Батьків приклад у родині має особливе значення, адже діти, особливо хлопці, намагаються «робити з нього життя». Особливо це стосується навичок працелюбності ДУЖЕ ВАЖЛИВО БУДЬ-ЛАСКА ДОПОМОЖIТЬ

привет как дела у меня норм