допоможіть будь ласка твір на тему спостереження за весною БУДЬ ЛАСОЧКА ДОПОМОЖІТЬ ​

Ответ:

Объяснение:

Погожий весняний день. Яскраве сонце стоїть у зеніті. Тепер воно не тільки світить, а й гріє землю лагідними промінчиками.

Виросла соковита зелена травичка. З’явилися ніжні весняні квіти. Буйно квітнуть дерева та чагарники. Бруньки на їхніх гілках розпустилися, перетворившись на молоде листя.

или

Весна — моя улюблена пора року. Це час, коли природа пробуджується від зимової сплячки. Пробивається з-під землі перша соковита травичка, розпускаються бруньки на деревах, виростають перші квіти.

На берізці вже з’явилися запашні листочки. А на гілках вільхи висять золоті сережки. Зацвіли конвалії.

Все навколо зеленіє, розкривається назустріч теплим сонячним променям, пахне ніжними ароматами. Прилітають з півдня птахи, з’являються різноманітні комахи. Життя навколо вирує!

Ответ:

Якщо ви мене запитаєте, яку пору року я люблю найбільше, відповім – звичайно, весну.

Закінчилися суворі морози, і всюди відчувається подих весни. Все пробуджується до нового життя, дихає свіжістю і молодістю. Ще острівцями лежить сніг, а сонечко припікає, і з’являються перші вісники весни. Біжать струмочки і співають свою пісеньку, весело повідомляючи всім про прихід весни.

І хоча вночі все ще морозно, але весна вступає в свої права. Дзвінкіше звучать пташині голоси, від їх щебетання за вікном я прокидаюся вранці. На деревах зявляються бруньки. Повіє легкий вітерець, і будуть гомоніти дерева, вітаючи весну.

Я люблю спостерігати навесні за природою, дивитися, як навколо все оновлюється. Люблю проводити вихідні у весняному лісі. Ідеш по лісі і відчуваєш, що на душі стає легко і радісно. Ось сонячні зайчики танцюють на галявині, – вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що пора прокидатися. Між деревами від перших сонячних променів з’явилися проліски. Вони ще зовсім маленькі, тендітні, але скільки завзятості в цих ніжних кольорах: наполегливо пробивають вони товстий килим торішнього снігу. Блакитні пелюсточки, немов посміхаючись, тягнуться до сонечка.

Набредеш на галявину пролісків – і очей відвести не можеш: здається, ніби земля і небо одного кольору – яскраво-блакитного. Квіти такі ніжні, що і зривати їх шкода.

Напевно, немає нікого мудріше матінки-природи, тому що як пояснити, що одна пора року змінюється іншою, і неодмінно приходить сама довгоочікувана – весна.