Вночі повернувся батько додому. На порозі хати він раптом зупинився і прислухався. З городу долинули до нього хвилюючі звуки. Хтось грав на скрипці прекрасну мелодію. Батько пішов у той бік. Це його син Лукаш стояв посеред городу і грав. Батько ніколи досі не чув такої гри. Його серце зненацька стислося від хвилювання. Ту пісню колись йому так хотілося заспівити на полі. Продовж будь ласка!​

Ответ:

Лукаш грав все швидше і швидше, передаючи свої почуття через мелодію. Його батько замислився, дивлячись на свого сина, який дуже врівноважено грав на скрипці. Він зрозумів, що давно вже не прислухався до звуків природи, до музики, яка так сильно може впливати на людину. Так він стояв, слухаючи ту прекрасну мелодію, яка зігрівала його серце. Коли Лукаш закінчив грати, батько взяв його за руку і сказав: "Дякую, сину, за таку прекрасну мелодію. Ти зіграв так, що я відчув усю свою душу." Лукаш усміхнувся і відповів: "Дякую, тато. Я просто хотів надати вам своєї музики, яку вважаю магічною".

Батько зрозумів, що йому потрібно бути більш уважним до того, що його оточує, і запам'ятав цей момент назавжди.