Предмет:
Українська моваАвтор:
rocco87Лісом стежиною йшли навмання, кудись далеко. Повільно крокуючи між сонними деревами, було відчути як густий несказанно ліс поглинав усе навколо. На шляху зустрілися м'якеньке бадилля, що тріпотілися під ногами, і розрісся очерет, що дивився вгору на гіллястий ясен.
Під ясеном було бачити прив'ялі трави, що складалися на маленькі купки. Та й далі від ясена зустрілися жовте латаття, яке незабаром перетворилося в квіти. Інколи гіллястий ясен виходив за межі свого лісового дому, з'єднувався з розрісшимся очеретом і плітав легкий плетінь.
Але як тільки виходили за межі лісу, можна було побачити, як сяє блакиттю небо, а сонячні промінчики освітлюють навколишній світ. Пташиний спів здавався тут ще гучнішим, а пахне свіжістю від квітів, які розквітають на луках поряд з лісом.
Така була природа того краю, що ховався від поглядів людей. Він залишався незмінним і приваблював до себе своєю неповторністю.
Автор:
dinogregoryДобавить свой ответ
Предмет:
ХимияАвтор:
tituscarrilloОтветов:
Смотреть
Предмет:
МатематикаАвтор:
kimberlyОтветов:
Смотреть
Предмет:
МатематикаАвтор:
holly87Ответов:
Смотреть