1) Мабуть, природа створила хлібну зернину в мить такого високого натхнення, у мить щедрого осяяння, яке потрачене нею і на саму людину.(2) Ів же, чи не найголовнішому слові нашої мови "життя", предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а визнали його правічні заслуги в долі людства.(3) У зернину, у цей маленький тугий злиточок матерії, стільки вкладено життєвої мудрості, добра і віри в безсмертя, що його таїна безперечно й досі здається нам магічною й незбагненною.(4) Чи знаєте ви, діти, то все у нас від нього, від хліба.(5) А втім, і самі ми, кожен із нас дитина своїх батьків, свого народу й хліба.