Написати твір-мініатюру . “Мій рідний край”, використовуючи сурядні та підрядні сполучники.​

На мою думку, любити рідний край означає ставитися до нього з повагою та побожною покорою.Кожна людина повинна не просто любити рідну землю, знати її історію та поважати її культуру. Треба також бути готовим захистити її від ворогів. Майбутнє досить невизначено й не можна виключати ймовірність виникнення військового конфлікту. Тому священний обов’язок кожного свідомого громадянина України — встати на захист Вітчизни та не дати ворогові поневолити свій народ. В цьому і полягає справжня сутність патріотизму — бути вірним сином своєї країни, своєї Батьківщини.З чого починається любов до рідного краю? Я вважаю, що витоки любові до рідної землі беруть свій початок від милування її мальовничими пейзажами, милими серцю краєвидами. Якщо людина не помічає краси рідного краю і не пишається його природою, вона не здатна любити Батьківщину — свою країну. Я в цьому твердо переконана.Любов до рідного краю чиста, беззастережна й безкорислива. Вона не передбачає будь-яких умовностей і схожа в цьому на щирі почуття до матері, до своєї сім’ї. Адже ми не вибираємо батьків, але вважаємо їх найкращими, найдорожчими людьми в усьому світі.Кожен громадянин зобов’язаний знати й поважати рідну мову своєї країни. Адже вона є символом незалежності держави, його самобутності. Навіть ті люди, які з різних причин змушені щодня спілкуватися іноземною мовою, все одно повинні вільно володіти українською мовою та не забувати її. Також важливо знати історію, культуру, звичаї та традиції свого народу.Батьківщину не вибирають, вона в нас одна-єдина. Отже, любіть рідну землю — свій рідний край!Мій рідний край — це БатьківщинаРідний край. Батьківщина. Ці поняття для мене ідентичні. Можливо, це через те, що я народилася у мальовничому українському селі. Але це не важливо. Важливим є те, що я відчуваю до них.Батьківщина зустрічала мене при народженні, супроводжувала в дитинстві, довго снилася ночами. Спогади про неї гріли мою душу, коли я «підкорювала» іншу країну. А нещодавно вона знову радо прийняла мене в свої обійми, так само як мама після повернення додому. Тому зараз у мене ці слова дуже чітко асоціюються з корінням… Так, я пустила коріння. Переїзд в іншу країну був схожий на пересадку рослини з обрубаним корінням, що не приживається в чужому ґрунті з іншим кліматом. Ти його поливаєш, удобрюєш — словом, створюєш умови, а воно, начебто, і не чахне, але й не цвіте. Це я зрозуміла після того, як репатріювалася. Крізь каміння, в посуху й спеку, але в звичній, рідній землі, насіння не тільки дає сходи, але й перетворюється на шикарні квітучі рослини.На другому плані асоціацій знаходяться всі рідні (якщо вже навіть корінь у цих слів один) та близькі люди. Особливо, мама, тато та сестра. Мені пощастило — в нас у родині всі люблять та є улюбленими. А це означає, що емоції, породжувані спогадами про найрідніше, — найбільш зворушливі та ніжні.Отже, для мене рідний край — це моя Батьківщина, моя рідна країна — Україна.Мої міркування про рідний крайДумки про рідний край непомітно торкаються струн мого серця і нагадують до болю знайому мелодію — пісню дитинства. Вона у всіх різна, але для всіх однаково важлива. Їх може бути декілька або навіть багато, а результат один — спливає яскрава картинка з твого минулого, тільки з її світлої частини. Я чомусь впевнена, що ці пісні нам нагадують лише про ті миттєвості, часи та події, від яких віє особливим теплом.Не можу сказати, що я не люблю інші країни — навпаки. Я люблю весь світ, просто Батьківщину — трішки більше! А хіба можна не любити свій рідний край, свою «колиску»? Адже саме слово «рідний» виключає таку можливість — все рідне є дорогим серцю та улюбленим! При згадці про рідний край моє єство переповнюється сплеском позитивних емоцій. Душа рветься допомогти йому, а розум шукає всілякі можливості для цього.Моя Батьківщина — це вічна радість мого серця! Люблячи свій рідний край, я завжди бажатиму для нього та його людей кращого життя, завжди прагнутиму поліпшити його. А значить, і весь світ! Адже все велике складається з малого.Мій улюблений рідний крайЗавжди легко писати про те місце, яке любиш, бо це викликає тільки найприємніші почуття. Можна описати улюблені місця, пам’ятні події, які там відбулися. Можна знову згадати й пережити все, що приносило тобі задоволення, і було цінне для тебе. Улюблений край для кожного, швидше за все, це те місце, де людина народилася та виросла, де гуляла у дитинстві, де ходила до школи, де зустріла перших друзів і перше кохання. Це те місце, де все відбувається вперше. Звичайно, можуть траплятися винятки. Але найчастіше саме рідний край є найулюбленішим.Можна навіть сказати, що улюблений край не вибирають, тому що ти не можеш вибрати, де саме народитися. Як не можеш вибрати, любити або не любити свій рідний край. Швидше за все, ти буде його любити, тому що ця любов тобі передасться від твоїх пращурів, бабусь, дідусів, мам і тат.