Яку рису національного українського характеру підтверджує персоніфікація при- роди в поезії? укр мова Глазова 2017 впр71​

Ответ:

Персоніфікація природи в поезії підтверджує глибоку духовну єдність людини з природою, яка є характерною рисою українського національного характеру. Українці з давніх-давен шанували природу, вважаючи її живою і свідомою істотою. Вони вірили, що природа наділена власними почуттями і емоціями, і що вона може взаємодіяти з людиною.

У поезії персоніфікація природи часто використовується для того, щоб передати її красу, велич і силу. Наприклад, у вірші Тараса Шевченка "Садок вишневий коло хати" природа уособлена з живою людиною:

Садок вишневий коло хати,

Хоч і не великий, та густий

Півні співають, яблука цвітуть,

А я п'ю, і п'ю, і п'ю.

У цьому вірші сад уособлює українську природу, яка є красивою, життєдайною і дарує людям радість.

Також персоніфікація природи може використовуватися для того, щоб передати її взаємодію з людиною. Наприклад, у вірші Івана Франка "Лісова пісня" ліс уособлений з живою дівчиною, яка співає пісні і танцює.

Вона іде, вона іде,

Тягнеться, мов лань,

А волосся, мов шовк, пливе,

А очі, мов зорі, горять.

У цьому вірші ліс уособлює українську природу, яка є красивою, загадковою і чарівною.

Отже, персоніфікація природи в поезії є одним із способів відображення глибокого духовного зв'язку людини з природою, який є характерною рисою українського національного характеру.