Мова-скарбниця нашого народу, наша душа.Як і всяку душу, її треба вміти зберегти чистою і красивою. Бо якщо забувається мова, то народ, який користувався цією мовою, зникає, але не фізично, а морально. Мова — неоціненний скарб нашого народу, надбаний тисячоліттями.У ній безсмертна душа нашого народу, його щирість, радощі й печаль, його історія, звичаї та наше спільне майбутнє.Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови.Людина може покинути Батьківщину і не чути більше рідної мови, але у підсвідомості залишаться колискові, які виспівувала мати, перші враження, добуті тільки цією, єдиною і неповторною, мовою.