Предмет:
Українська моваАвтор:
august66Ответ:
Объяснение:
У світі, де кожен рухається як у великому мурашнику, де час розцінюється як "золото", виникають немалі сумніви щодо важливих аспектів людського характеру та совісті. Чи потрібно повертати знайдений телефон або документи власнику? Чи це варто робити в морському лабіринті сучасності?
В житті багато ситуацій, коли від людини залежить, як вона вчинить: залишити знайдене без власника або віднести його звідки воно впало. І це не просто рішення, це вибір між двома полюсами: чесністю та замахом на особисту вигоду.
Знайти гублену річ — це, звісно, знайти "кість в горлі", але інколи це може бути "яблуко спокушіння". Коли визначається, чи повертати втрачене, важливо пам'ятати, що "чесність вище грошей" і "совість бездоганна". Ми, як люди, маємо згадувати при цьому про "золоте правило" - "поступай з іншими так, як бажаєш, щоб поступали з тобою".
Зараз, у віці технологій, коли зв'язок та інформація такі важливі, важко переоцінити значення таких рішень. Повертаючи втрачене, ми зберігаємо віру в людей та "чесність народу", адже "добре діло не гине". Водночас, це нагадує нам, що "кожен відповідає за свої вчинки" і "час не чекає".
Таким чином, вирішуючи, чи повертати знайдений телефон або документи власнику, ми вирішуємо, якими людьми ми бажаємо бути, і наскільки ми віримо в "добро і зло". Насамкінець, відповідь залежить від кожного з нас, адже ми "ковзаємо на льоду" власних рішень, долаючи перепони і зберігаючи віддзеркалену у вікнах совість.
Автор:
reinaomauОтвет:
Життя — це пласт холсту, де кожен вчинок або рішення — це кольорова пензлина. Але, буває, використовуємо власні фразеологізми, і дії стають яскравішими. Як, наприклад, "запускати коріння", коли зважаємо на свої корені та наслідки вчинків.
Але, жоден малюнок не буде гармонійним, якщо ми не дбаємо про інших. І ось справжній фразеологізм, який важливий в нашому оповіданні: "повернути чуже щастя". Віднайдений телефон чи документи можуть бути ключем до щасливого завершення історії і для власника і для нас самих. Немає сенсу тримати це для себе, коли можна подарувати радість і віру в добро.
Отже, коли ми віддаємо чуже власнику, це не лише акт доброти, це вчинок, що малює щасливішу сторінку нашого власного полотна життя. Спільно створюючи малюнок, ми робимо його кращим та барвистішим.
Автор:
maevenm5vДобавить свой ответ
Предмет:
ИсторияАвтор:
isabelawilkinsОтветов:
Смотреть