Прочитати текс та встановити знаки у тексті кома не кома Дороги України переплутані нитки любові. Перший теплий вітер зустрічає на ізюмській трасі з її бесоним рухом.У знищеному селі обіч весна обвуглене збіжжя щчотліло всю зиму випускає вперті паростки скрізь по руїнах зерносховищах. Посічена обстрілами посадка зеленіє в половину висоти зелено чорний прапор. За нею темніє згорілий танк. Ще далі на обрії вийшов орати трактор. Влітку вирви на цьому полі обростуть по краю шаленою. У бганках подільського лонд шафту виблискують кольоровими мозаїками хати з мальованими віконницями. Волоські горіхи схиляються гладять лобове скло. Авто стрибає з горба в долину і серце стрибає і хочеться сміятися. Дерева по коліна у воді перед вціливим пішохідним мостом через Десну в Чернігів. При воротях із лебедями та левами по селах Полтавщини мріють відра яблук та абрикос. Над хаджибейським лиманом засмагла пара порається коло старою лози у вечірньому світлі схоже на народну ікону. Фари вихоплюють кам'янички в садах на околиці Львова тут легко уявити вечірні збори під спільного товариства чи стрілецький картярський гурток. Ластів'яча зграя виграє над мокрою левадою при самому кордоні. Підірвани мости лежать животами у своїх ріках і ріки обіймають їх. Блакитна вечірне світло і Полюга стоять над жнивними полями. Тремтливі в огні далеких жител клубки туману над потічками у видолинках. Барвисті гори гарбузів між ліри і кукурудзи до пізньої осені виструнчені на городах стійко, бо на зиму люди в криють ними стіни домів. Дороги України переплутані нитки любові по декуди перерубані, але знову зв'язані у вузол аби буди ще міцнішими. Немає нічого красивішого ніж їхати крізь усю країну і в берати її поглядом. Немає нічого шченкінчого ніж летіти трасою в пітьмі аби встигнути до комендантської знати на при кінці шляху чекає басоне вікно із жовтим світлом і рідним теплом.

Ответ:

Дороги України переплутані нитки любові, по декуди перерубані, але знову зв'язані у вузол, аби бути ще міцнішими. Немає нічого красивішого, ніж їхати крізь усю країну і вбирати її поглядом. Немає нічого шченячого, ніж летіти трасою в пітьмі, аби встигнути до комендантської зони. На кінці шляху чекає басоне вікно із жовтим світлом і рідним теплом.