Голодомор — це геноцид української нації, здійснений у 1932–1933 роках . Організований керівництвом Радянського Союзу з метою упокорення українців, остаточної ліквідації українського опору режиму та спроб побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. 2006 року Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор визнаний геноцидом українського народу. Після поділу території України в середині XVII століття між Річчю Посполитою та Московським царством протягом наступних двох століть українська нація не мала власної державності, через що зазнавала політичних, економічних, національних, культурних утисків. Росія проводила жорстку колонізацію Лівобережної України. Потужна русифікація, шовінізм та політика змішування українців із російським народом не знищили української національної свідомості, тому що ми сильний народ. Українці дуже гостро відчували свою відмінність від росіян, тому протягом століть вели перманентну визвольну боротьбу, але лише у 1918 році вдалося створити Українську Державу – Українську Народну Республіку – та об'єднати українські території. Навесні 1933 року смертність в Україні досягла катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень. Тоді щодобово мученицькою смертю помирало 28 тисяч людей, щогодини — 1168 осіб, щохвилини — 20 українців. У цей час Москва надала Україні насіннєву (для посівної кампанії) та продовольчу позички. Якщо продовольча допомога і потрапляла до села, то вона надавалася переважно у формі громадського харчування і лише тим колгоспникам, які ще здатні працювати і жити в польових умовах. Це все здійснювалося за наявності великих запасів зерна у централізованих державних резервних фондах та масштабного продовольчого експорту . Ці дії підтверджують намір радянського керівництва знищити частину української нації у визначених режимом часових кордонах. Певні історичні обставини ускладнюють підрахунки, а ще більше встановлення імен убитих. Комуністичний тоталітарний режим зробив усе можливе, щоб приховати наслідки свого злочину. На місцях було заборонено фіксувати реальну кількість смертей. Сьогодні виявлено таємні списки деяких сільрад із переліком померлих у 1932–1933 роках. Ці списки двічі перевищують офіційні дані. Такі випадки були непоодинокі. Існувала заборона записувати причину смерті «голод», тому в актах про смерть зазначено «від тифу», «виснаження», «від старості». 1934 року всі книги РАГСів про реєстрацію смертей були передані до спеціального відділу ГПУ. Українці помирали сім'ями, селами, і не завжди проводився їхній облік. Рівень незареєстрованої смертності невідомий, але не секрет, що померли мільйони. Радянський Союз переконав міжнародну громадськість "не побачити" масове вбивство українців за допомогою пропаганди, підкупів окремих журналістів. Однак, були публіцисти, які писали правду, збереглися звіти послів, дипломатів. Режим хотів стерти пам'ять про вбивство мільйонів українців, але пам'ять народу є незнищенною, і зі становленням незалежності України було зірвано заборону говорити про Голодомор. Боляче за наш народ, що пережив демографічний й національний удар. Українців поставили на коліна, зламали, витиснули всі соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали. Ми, сучасна молодь, не дозволимо нехтувати душами тих, що загинули голодною смертю… Віримо, молімося, пам’ятаємо і запалюємо свічу – свічу скорботи, бо ми вільний народ... ВИПИСАТИ З ТЕКСТУ ТІЛЬКИ СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ

Організований керівництвом Радянського Союзу з метою упокорення українців, остаточної ліквідації українського опору режиму та спроб побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави.Українці дуже гостро відчували свою відмінність від росіян, тому протягом століть вели перманентну визвольну боротьбу, але лише у 1918 році вдалося створити Українську Державу – Українську Народну Республіку – та об'єднати українські території.Такі випадки були непоодинокі. Існувала заборона записувати причину смерті «голод», тому в актах про смерть зазначено «від тифу», «виснаження», «від старості».