ТЕРММІНОВО ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСКА ТРЕБА НАПИСАТИ ПЕРЕКАЗ Ось як описували сучасники зовнішність 29-літнього Тараса Шевченка: молодий, здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його кругле виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому, але зачесане назад. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага. У темно-сірих невеликих очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м’який, в ході й рухах – зосередження. При першій зустрічі із ним у ньому не примічалося нічого привабливого. Навпаки, він здавався холоднуватим, сухим, хоч і простим, приступним. До людей ставився спершу недовірливо і перед першим-ліпшим не відкривав своєї душі, особливо бував замкнутий супроти тих, хто добивався викликати в нього одвертість та щирість. Зате, коли пізнавав чоловіка й відкривав у нім бодай одну гарну рисочку, прив’язувався до нього, а як знаходив у тій людині взаємність, віддавався всім серцем. Примітними рисами характеру були доброта, м’якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій масці, незвичайна простота, природність, безкорисливість, навіть саможертовність. На кривду й несправедливість його серце запалювалося гнівом і вибухало, немов вулкан. Тоді він міг бути й несамовитим. У запальності його, однак, не було ні злоби, ні зарозумілості. Тільки святий вогонь відчуття правди й справедливості. Коли ж бачив, що супротивник набирається пихи, поет дозволяв собі різко його осмикнути. В суперечках він висловлювався гостро, аж співбесідники побоювалися за нього Особливо несамовитий ставав поет, коли заходила мова про кріпацтво – це була його глибока рана. Від споминів, що його родичі кріпаки, аж плакав. З бідними він ділився останнім.

Відповідь:

Тарас Шевченко, 29-річний поет, залишав невимовно вражаючий вигляд на своїх сучасників. Молодий і здоровий, він був середнього зросту, широкоплечий та міцно збудований. Його кругле виголене обличчя прикрашали бакенбарди, а волосся, вистрижене по-козацькому, було зачесане назад. Темний блонд з рисами відваги в своїх темно-сірих очах, які світилися розумом та енергією, робили його непередбачувано привабливою постаттю. Голос його був м'який, а рухи та хід - вираженням зосередженості.

Перша зустріч із Тарасом не розкривала його привабливості. Навпаки, він виглядав холодуватим і сухим, хоч і простим і приступним. Відносився до людей недовірливо, не відкриваючи своєї душі, особливо перед тими, хто намагався викликати в нього відвертість та щирість. Але коли відчував взаємність, віддавався всім серцем.

Його характер вражав добротою, м'якістю та делікатністю, суперечливою до суворості маски, яку він носив. Своєю простотою, природністю та безкорисливістю він вирізнявся серед інших. У його серці вигоряв гнів на кривду та несправедливість, проявляючись іноді як вулканічний вибух. Проте цей гнів не містив у собі злоби чи зарозумілості, а лише святий вогонь відчуття правди та справедливості. Коли обговорювалося кріпацтво - його глибока рана, Шевченко ставав особливо несамовитим, а його різкі висловлювання підкидали під сумнів навіть його співбесідників. Щодо бідних, він ділився з ними останнім, виявляючи саможертовність та глибоке співчуття.

Пояснення: