БУДЬ ЛАСКА ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ ТЕРМІНОВО!!! НА ЗАВТРА МІНІРОЗПОВІДЬ "МОЇ КАНІКУЛИ В СЕЛІ"​

Ответ:Мої канікули в селі були незабутніми. Я провів весь липень у маленькому селі, де живуть мої бабуся та дідусь. Це було дуже особливе місце, де час майже зупинився.

Я прокидалися рано вранці і виходив на свіже повітря. Після сніданку бабуся закликала мене допомагати на городі. Я величезним задоволенням розпушував землю, садив рослини і поливав город. Також я допомагав бабусі прибирати хату та готувати смачну їжу. Це було дуже корисно та весело.

У вільний час я грався з дітьми з сусідніх сіл. Ми організовували різні ігри та змагання. Головне правило - не сидіти на місці, а активно проводити час на свіжому повітрі. Ми також ходили на прогулянки в ліс і на річку, де купалися і грали у водні ігри.

Маленьке село було повне цікавих місць для дослідження. Я досліджував природу, спостерігав за тваринами і насолоджувався чистим повітрям. Мої канікули в селі були сповнені захоплення та незабутніх вражень.

Повертаючись додому, я відчував, що отримав багато нових знань та досвіду. Ці три тижні в селі пройшли надзвичайно швидко, але назавжди залишаться у моєму серці. Я навіть з нетерпінням чекаю наступних канікул, щоб знову відвідати село та провести час з моїми дорогими бабусею та дідусем.

Объяснение:

Ответ:

Щороку я їжджу на літні канікули до бабусі. Взагалі-то, не тільки до бабусі, а й до дідуся теж. Вони живуть в селі.

У цьому році я теж їздив туди та провів там більше місяця.

У селі добре відпочивати, бо там природа. За селом знаходяться лани, а далі ліс. Ми постійно ходили туди: по суниці чи просто прогулятися.

Ще бабуся збирала лікарські трави, а я з собакою Жуком ходив з нею за компанію.

У дворі теж живуть різні тварини: кіт Тишка, кури, гуси, качки, порося без імені та коза Мар’я. Є ще собаки: Жук і Полкан. Полкан – велика вівчарка.

Він весь час сидить на ланцюгу.

А от з Жуком можна ходити гуляти.

Ще, коли я в селі, я люблю гратися у садку. Там прохолодно та чарівно, як у справжньому лісі.

У селі у мене є друзі. Це сільські діти: Вітя, Артем та Катруся. Ще я дружу з Настею та Дімою, які теж приїжджають до своїх бабусь на літо.

Цього року в нас було багато пригод. Одного разу ми знайшли вороненя, яке випало з гнізда. Ми віднесли його до Артема додому. Потім ми всі разом ходили та ловили в полі ящірок, бо ворони ними харчуються. Вороненя вижило та живе тепер у Артема в сараї.

Артем розповідає мені про нього, коли ми листуємося в Інтернеті.