анатоція про федька-халамидника

Кожна з представлених у збірці ранніх оповідань Володимира Вінниченка (1880—1951) — це зворушлива та яскрава розповідь про драматичну долю людини. Письменник із співчуттям зображує як простих "маленьких" людей, які є носіями кращих початків народного життя ("Федько-халамідник", "Раб краси"), так і освічених, романтичних і в той же час рішучих у захисті високих ідеалів ("Момент", "Зіна"). Водночас він далекий від сентиментального захоплення і іноді безжально сатиричний у зображенні рідного українства, проявів самолюбування чи пристосуванства ("Умисний" та "щирий"). Ці оповідання належать до кращої частини творчої спадщини письменника та зберігають свою мистецьку цінність і досі.