Анализ стихотворения "Пророк"Тарас Шевченко Пожалуйста

Неначе праведних дітей,Господь, любя отих людей,Послав на землю їм пророка;Свою любов благовістить!Святую правду возвістить!Неначе наш Дніпро широкий,Слова його лились, теклиІ в серце падали глибоко!Огнем невидимим пеклиЗамерзлі душі. ПолюбилиТого пророка, скрізь ходилиЗа ним і сльози, знай, лилиНавчені люди. І лукаві!Господнюю святую славу Розтлили...І чужим богам Пожерли жертву!Омерзились! І мужа свята... горе вам!На стогнах каменем побили.І праведно господь великий,Мов на звірей тих лютих, диких,Кайдани повелів кувать,Глибокі тюрми покопать,І, роде лютий і жестокий!Вомісто кроткого пророка...Царя вам повелів надать!